7 лютого цього року закінчився термін повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Іванівни Карпачової, і перед Парламентом постало завдання обрати нового гідного Уповноваженого.
Найголовнішою вимогою, якою має керуватися Верховна Рада, обираючи нового Уповноваженого, є його духовні чесноти та відданість моральним ідеалам, які повинні ґрунтуватися на загальних для України та всієї європейської цивілізації суспільних моральних принципах, основою яких є християнські моральні цінності.
Фундаментальним критерієм вибору є той, до яких організацій чи спільнот належить кандидат на Уповноваженого та які їхні духовні чесноти і моральні принципи. Саме через належність до них та прийняття їхніх ідей і визначаються чесноти та моральні ідеали кандидата, а також – чи узгоджуються вони із засадами української суспільної моралі.
Одним із реальних претендентів на посаду Уповноваженого є пан Євген Захаров, який висунутий на цю посаду парламентською опозицією. Також пан Євген Захаров має підтримку серед багатьох громадських організацій. Всі вони представляють пана Захарова «як принципового, мужнього, відданого захисника прав та свобод людини». Пан Євген Захаров є Головою правління Української Гельсінської спілки з прав людини та співголовою Харківської правозахисної групи. Також він є членом Московської Гельсінської групи.
Не маючи на меті заперечувати в цілому правозахисної діяльності пана Захарова та організацій, які він очолює і до яких належить, хотілося б зупинитися на деяких її аспектах та конкретизувати їх. Українська гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Московська Гельсінська група – всі вони сповідують так звані «європейські ліберальні цінності» або так звану «ліберальну концепцію прав людини» та керуються виключно ними. Що ж із себе являють ці «європейські ліберальні цінності» та як на практиці вони втілюються і виглядають у Євросоюзі та країнах, що їх прийняли.
Серед деяких позитивних моментів, ця «ліберальна концепція прав людини» фактично призводить країни, які їх прийняли, чим далі – тим гірше, до катастрофи – духовної, моральної, демографічної, фізичної. Злочинність «ліберальної концепції» полягає в тому, що вона визнає всі статеві збочення за норму життя, а психічно хворих збоченців та їхній стиль життя – за адекватний.
Згідно цієї концепції – гомосексуалізм та інші статеві збочення, педофілія (зокрема легалізована у Канаді як норма), так звані одностатеві «шлюби» – є нормою життя. Всі ці збочення мають назву «сексуальна орієнтація» та «ґендерна ідентичність». У відповідності до законодавства Євросоюзу є, щонайменше, п’ять ґендерів – чоловічий, жіночий, гомосексуальний, бісексуальний, трансґендерний. Всі вони – рівні і мають бути прийняті громадськістю.
На сьогодні «фахівцями» Євросоюзу розробляється концепція, що «нормою» є також зоофілія, педофілія тощо … Крім того, що всі ці збочення не лише легалізовані і унормовані в Євросоюзі – вони нав’язуються переважній більшості людей як норма життя. Хто не хоче сприймати цього і висловлюється проти – його карають за так званими гомофобними законами. Священиків, які проповідують, що гомосексуалізм є гріхом – вкидають до в’язниці. Нормою для європейських міст стали сороміцькі шестя содомітів – так звані гей-паради.
В багатьох країнах Євросоюзу вже починаючи з дитячих садочків, а потім і у школах – вчать дітей «визначати свою сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність». Фактично дітей навчаючи збоченням, роблять з них гомосексуалістів, травмуючи їхню психіку. Також за законодавством Євросоюзу, дітей віддають на «усиновлення» до гомосексуальних «сімей». Ще одним лихом Євросоюзу є так звана ювенальна юстиція, яка руйнує сім’ї і не дає виховувати дітей власним батькам, а дітям – виховуватися власними батьками.
Ось що на сьогодні і є насправді «європейські ліберальні цінності» в усій своїй «красі». – це ґендерний гей-фашизм та диктатура ювенальної юстиції. Про все це детально можна дізнатися з Інтернету.
Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Московська Гельсінська група – є «захисниками» так званих «прав сексуальних меншин» – геїв, лесбіянок, трансґендерів, бісексуалів. На сайтах цих організацій можна знайти звіти про «порушення прав» гомосексуалістів, заклики до «пошани» цих «прав», серед яких, зокрема, «право» на одностатеві «шлюби» та гей-паради.
Українська Гельсінська спілка з прав людини у своєму звернені від 27 жовтня 2011 року до Верховної Ради України, спрямованому проти проекту Закону України про заборону пропаганди гомосексуалізму дітям, фактично підтримує таку пропаганду і, проголошує всі статеві збочення за норму. Так звана «відома російська правозахисниця», Голова Московської Гельсінської групи, членом якої є пан Захаров, Людмила Алексеєва виступає за гей-паради.
15 липня 2011 року, в Міжнародному фонді «Відродження» (м. Київ) відбулася зустріч «експертів» на тему ”Протидія дискримінації в Україні”. Формування антидискримінаційної політики». Одним із «експертів» був пан Захаров разом із Святославом Шереметом, Головою Всеукраїнської громадської організації «Гей-форум України». Можна лише гадати, проти якої «дискримінації» могли говорити ці два «експерти» та який законопроект підготувати – напевно були за легалізацію гомосексуалізму й інших збочень та виступали проти «гомофобії» і за введення покарання за неї, як у Євросоюзі.
Завершуючи свої роздуми, хочу підбити підсумки – пан Євген Захаров жодним чином не може бути Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Організації, які він очолює чи членами яких він є – сповідують так звані «європейські ліберальні цінності», що включають в себе поняття права на легалізацію та унормування гомосексуалізму й інших статевих збочень та впровадження ювенальної юстиції. Їхня ідеологія та діяльність не лише суперечать засадами української суспільної моралі, але й становлять пряму загрозу Україні та її народу, підтримуючи та нав’язуючи моральну деградацію.
Пан Захаров повністю несе моральну відповідальність за організації, які він очолює чи членом яких він є та поділяє їхню ідеологію. Таким чином – обрати пана Захарова на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – це значить свідомо дати дозвіл на гомосексуалізацію України, на легалізацію так званих одностатевих «шлюбів», на проведення гей-парадів, на пропаганду гомосексуалізму, на руйнування традиційного інституту сім’ї та на знищення України як Держави.
Священик отець Сергій Яровий
Все новости
Другие статьи
Календарь // Декабрь 2024 |
||||||
---|---|---|---|---|---|---|
П | В | С | Ч | П | С | В |
25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 1 |
2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |
23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |
30 | 31 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
Комментарии пользователей ()