“Моїй дитині не давали шансів на життя”

Дорогою ми з чоловіком молилися до Бога, в якого щиро віримо. У львівській лікарні фахівці сказали чоловіку, що спробують врятувати мене, але дитина шансів не має, у неї навіть не прослуховується серцебиття.

Того ж дня Валерій повідомив про нашу ситуацію багатьох братів і сестер з нашої церкви “Благодать” у місті Червонограді, де пастором є його старший брат Микола. Наші друзі негайно молитовно приєднались до нас. Церква проголошувала життя для дитини і цілковите видужання.

Наступного дня, 4 березня, я народила семимісячного хлопчика. Його вага становила 1600 грамів, а шансів на життя у нього, зі слів лікарів, не було. Але незважаючи на невтішні прогнози, ми не збиралися його втрачати, тому дали йому ім’я - Віталій. “Боже, на Тебе ми надіємося”, - тривала наша невпинна молитва. Десять днів наше немовля знаходилося у реанімації. П’ять днів їжу для моєї дитини лікарі подавали через зонд. Але мій вибір був - не зупиняти молитву і вірити Богу. Лікарі робили все, що було в їх змозі, але прогнозами не втішали. В тій складній для нас ситуації Бог в серце присилав надію.

І ось, на диво для всіх, мій хлопчик став поправлятися. Я чітко знала, що це відповідь з неба і милість всемогутнього Бога, який є Лікарем над лікарями. Згодом нас виписали з реанімації і перевели на три тижні в іншу дитячу лікарню для подальшого спостереження і лікування. Як в одній, так і в іншій лікарнях я вчувала присутність мого Бога та бачила Його пряме втручання у видужання сина.

І ось ми повернулися додому у Соснівку, але лікарі поставили нас перед фактом, що дитина має кісту, яка утворилася у лівій частині голівки через крововилив під час пологів; вона може збільшитися, що приведе до каліцтва дитини. Ми чітко знали: якщо Бог не дозволив померти сину у попередні критичні для нього дні, то у Нього є воля, щоб дитя отримало повне диво зцілення. Адже Біблія навчає нас, що Ісус взяв наші немочі на себе, і Його ранами нас оздоровлено. Через місяць, коли ми прибули у Львів для медобстеження сина, абсолютно ніякої кісти в його голівці не було виявлено. Сталося те, чого медицина не може зробити, але це може зробити Бог. Слава Йому!

З тих пір пройшло три роки і сім місяців. Ми не перестаємо радіти, дякувати і славити Бога за всі Його добродійства для нас. Наш син підростає і в нього немає ніяких недоліків у розвитку. Він проявляє здібності до музики та співу, має хорошу пам’ять. У свої маленькі роки він любить Ісуса, молиться до Нього та співає Йому пісні разом зі своєю сестричкою. Наша сім’я радіє через те, що кожен день споглядаючи на улюбленого сина, ми споглядаємо велике диво Боже.

Дорогі люди, якщо випробування вдираються до вашої родини, розраховуйте на Бога і Його допомогу, вірте Його Слову, бо Він є реальний, добрий і милосердний. Бог є любов!

Світлана Гайдучик, м. Соснівка