Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

Дорогі браття і сестри!

Христос народився, славімо Його!

Різдво Христове, яке ми святкуємо кожного року, є основою нашого спасіння. Спасіння людства від гріха і смерті без народження Сина Божого Пресвятою Дівою Марією не могло відбутися. Різдво Христове по-інакшому називається Боговтіленням. Апостол Павло називає народження Сина Божого великою таїною благочестя: Бог явився у плоті (Див.:1 Тим. 3, 16).

Людський розум не може осягнути: як Бог, Який є абсолютним Духом, міг з’єднатися з плоттю? Як Творець Всесвіту в особі Сина Божого міг з’єднатися зі своїм творінням? Незбагненне чудо полягає в тім, що Бог дійсно став людиною, що Він явився в образі людини; невидимий Бог став видимим і жив серед людей.

За словами апостола Павла, Син Божий “принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік” (Флп 2, 7). Різдво Христове — це сходження Божества, приниження Бога до рабського вигляду людини. Ісус Христос народжується не в царських палатах, а в яслах для тварин у Вифлеємі.

Син Божий у повному розумінні є довершеною людиною, бо Він прийняв не тільки людське тіло, але й людську свідомість, людську волю, людські почуття. Він дійсно став одним із нас. Це твердження є тією ж мірою правдивим, як і твердження, що цей Чоловік є Бог.

Син Божий, прийнявши людську природу, вступив у внутрішню єдність, у соборність людського роду, включаючи його гріховність. Як людина, Він став нашим братом; як творче Слово Боже, Він є первородним із братів, тобто не просто людиною, як ми, а новою Людиною, другим Адамом.

Усе, що цей новий Чоловік — Господь наш Ісус Христос — думає і чого Він хоче, все, що Він робить, — усе Він думає, хоче, терпить і робить у соборному єднанні з людським родом, у реальній спільності Свого життя, смерті і воскресіння з нашим життям, смертю і воскресінням. По суті Його життя — це і наше життя, Його смерть — і наша смерть, Його воскресіння — і наше воскресіння.

І наше спасіння полягає в тому, що через акт Таїнства хрещення ми включаємося в Бога, Який став Людиною, самою своєю істотою, самою серцевиною свого буття, а не тільки своїми думками, бажаннями і ділами. Бути спасенним або стати християнином — означає бути прийнятим у життя Богочоловіка Ісуса Христа, в Його страждання і воскресіння. Спаситель – це та Людина, Яка прийняла в Себе і несе в Собі все людство, що потребує спасіння. Тому Різдво Христове, або втілення Сина Божого, дійсно стоїть у центрі християнства. Тому апостол Павло називає Різдво Христове великою таїною.

Церква Христова покликана здійснювати в земному житті наслідок Боговтілення. Спасіння треба розуміти як подолання в нас, людях, гріховних нахилів, як наше очищення до стану святості і як перемогу життя над смертю. Спасіння в такому розумінні не могло здійснитися людськими силами. Для цього потрібне було пришестя у світ Бога.

Присутністю і діянням Бога в людській душі є віра. Тому той, хто має живу віру, має благодать Божу, яка діє в його душі. Віра проймає всю людину, проникає в усі глибини людського духу і тому може й повинна вдосконалювати всі сторони життя. Через віру відбувається примирення Боже у світі. У цьому діянні Божому повинна брати участь і людина. Участь християн у цій Божій справі різноманітна. Вона відбувається через богослужіння й молитву, через проповідь Євангелія, через християнський спосіб життя, через повсякденну миротворницьку діяльність у широкому розумінні слова.

Апостол Павло говорить, що Христос є мир наш (Див.: Еф. 2, 14). А це означає, що мир прийшов на землю як наслідок Боговтілення. Мир як дар Божий стає надбанням кожної людини і благотворно впливає на її моральне життя. Примирення людини з Богом – це особливий стан душі, коли душевний мир виявляється у повсякденному житті людини.

Як сонячне світло викликає до життя рослини, так внутрішній мир душі неодмінно викликає добрі стосунки між людьми. Звичайно, створення таких стосунків — справа нелегка навіть серед однодумців і близьких за духом та переконаннями людей. Тому Господь заповідав своїм послідовникам: “майте мир між собою” (Мк 9, 50). І святі апостоли неодноразово нагадували заповідь Христову берегти мир (Див.: 1 Сол. 5, 13; Рим. 14, 19; 1 Пет. 3, 11).

Надбання і дотримання миру є першочерговим завданням християн України, особливо це стосується тих православних, які розпалюють ворожнечу, ображають і принижують гідність своїх братів і сестер. Не може бути благодаті Божої в серцях тих православних, які дихають агресивністю і не бачать в українцях своїх братів і сестер по вірі. Без примирення православних ієрархів, духовенства і віруючих не може бути об’єднання українського православ’я. А український народ чекає і ніяк не може дочекатися того дня, коли постане Єдина помісна Українська Православна Церква.

Примирення і толерантне ставлення одне до одного потрібні також політичним і громадським діячам, особливо під час виборів. Не можна ображати людську гідність. Адже Син Божий для того і став Людиною, щоб назвати нас Своїми братами і сестрами. Першочергове завдання християн полягає в тому, щоб набути мир у собі. Але, здійснюючи це, ми як посланці Спасителя і Господа покликані умовляти людей примиритися з Богом (Див.: Кор. 5, 20), а також бути миротворцями серед людей (Див.: Мф 5, 9; 1 Пет. 3, 11; Рим. 12, 18 та ін).

У ці різдвяні дні, коли наші серця наповнюються духовною радістю, сердечно поздоровляю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, дорогі браття і сестри з великим святом Різдва Христового і Новим роком. Поздоровляю з Різдвом Христовим і Новим роком Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, Уряд, Збройні сили України, всіх християн і весь український народ.

Щиро вітаю зі святом Різдва Христового і Новим роком і нашу українську діаспору в Сполучених Штатах Америки і Канаді, в Європі, Австралії і Латинській Америці та по всьому світу, людей які з різних причин опинилися за межами своєї Батьківщини, але зберігають любов до рідного краю і разом з нами відзначають це велике християнське свято.

Нехай зміцнить Господь усіх нас у доброму душевному і тілесному здоров’ї і надасть нам Свою благодатну допомогу в наших повсякденних трудах на благо України і на славу Божу! Подякуймо Господу нашому Ісусу Христу, Який народився у Вифлеємських яслах, за Його благодіяння у минулому році і просімо у своїх молитвах, щоб благословення Боже було на кожній людині, яка чинить добро, на українському народі і на нашій Українській державі.

Христос народився, славімо Його!

Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України

Різдво Христове, 2005/2006 рік,

м. Київ

З офіційного сайту УПЦ КП.