Еволюційно-матеріалістичне засилля у підручниках. Заява українських учених. Міносвіти “спить”

Відповідь Міністерства освіти:

„У Департаменті загальної, середньої та дошкільної освіти Міністерства Освіти України уважно розглянуто Ваше звернення, що Ви надіслали до секретаріату Президента України та Кабінету міністрів України, щодо висвітлення креаційної гіпотези походження світу в шкільних підручниках.

Заступник директора Департаменту Л.С. Ващенко”

Неважко показати, що відповідь Міністерства освіти обходить головні моменти, порушені у зверненні, тобто є відповіддю не по суті, та показати неправдивість заяви „учнів вже знайомлять та передбачено вивчення різних гіпотез”. Під словами „учнів вже знайомлять” Міністерство освіти має на увазі три речення про креаціонізм у підручнику з біології, в останньому з яких, до того ж, міститься слово „догма”. Якби зараз викладався лише креаціонізм, а на еволюціонізм відводилися лише три речення + слово „догма”, то текст Міністерства годився б і до такої, оберненої ситуації. Виходило б, що усе гаразд, не зважаючи на те, в якому обсязі та вигляді що вивчається. Працівники міністерства переводять питання кардинальної ваги в площину гумору. Надаючи перевагу еволюційно-матеріалістичній філософії в системі освіти, Міністерство освіти порушує 4 статті Конституції України.

Обґрунтування необхідності реформування підручників

На наш погляд, найбільш адекватним поясненням походження основних типів живих організмів є їхня створеність Вищим інтелектом, біблійним Богом. Аналогічно й щодо походження матерії, простору, устрою Всесвіту та законів природи.

Це нескладно показати. Візьмемо лише одну ділянку, а саме, проблему походження ДНК. Існує велика подібність між тим, як молекула ДНК керує процесами у клітині, та тим, як мікропроцесор керує сучасною технікою. Далі, оскільки в ДНК чіткі ознаки інформації, а єдиним відомим джерелом інформації поки що є лише інтелект (а не випадкові процеси чи щось інше), то тоді будова ДНК є науковим доказом інтелектуальності походження ДНК. Таким чином, ми побачили, що креаціонізм у цій ділянці устрою світу краще описує факти, ніж еволюціонізм.

Якщо нематеріалістичні погляди на походження живого та неживого світів настільки потужні, то підручники мусять обов’язково їх містити.

Те, що креаційні гіпотези досі вважаються „ненауковими”, не становить принципової проблеми для їх повноцінного вивчення у школі та ВУЗах. Адже людей цікавить щодо гіпотези її більша відповідність фактам (найбільша правдоподібність), а не її більша відповідність назві („наука”) чи ін. критеріям. Найціннішим є слово правда.

Особливо ж важливою правда/об’єктивна інформація є для людини, у якої формується світогляд. Світогляд хочеться засновувати на правдивості відомостей, а не на „більшій науковості” відомостей. Інакше ми дійдемо до ситуації, коли у певному відношенні наукове пояснення буде найменш відповідним фактам, але саме його будуть викладати, „бо воно наукове”! — Чи правильним тоді буде заснований на таких відомостях світогляд?

Дві речі обумовлюють необхідність запровадження до підручників креаційної концепції нарівних з еволюційною:

1) факти про світоустрій набагато ліпше вписуються в інтелекто-організаційну концепцію походження, аніж в самоорганізаційну;

2) питання походження світу є ключовим при формуванні світогляду.

Еволюційна філософія у науці та у підручниках

Слід усвідомлювати, що те, що зараз прийнято називати наукою, є фактично еволюційною наукою. Грубо кажучи, до складу сучасної науки входять дві різні речі: „звичайна” наука (наука про устрій світу) + елемент еволюційної філософії (наука про походження устрою світу). Перший є дуже потужним, успішним і беззаперечним, а другий навпаки, не підтверджується науково. Але другий експлуатує перший, ховається за його спину/назву, аби „пролізти” разом з ним. У цілому все це називається наукою, тобто ніби єдина нероздільна сутність, хоча насправді це дві окремі сутності. І під впливом авторитетності першого усі схилили голови також і перед другим, вважаючи його теж авторитетним. У дійсності ж, другий компонент науки — еволюційні спроби пояснити походження живого й неживого світу — з часом заходить у дедалі глухіший кут.

Але наука не повинна бути ані „еволюційною”, ані „креаційною”.

Матеріалістичні теорії/пояснення теперішньої науки апріорі виключають можливість причетності Бога до появи та функціонування живого та неживого світів. Але ж апріорі, тобто до розгляду доказів, нічого стверджувати не можна. Тому у підручниках має право на існування й нематеріаліс-тичний погляд на ті ж самі речі. При чому, повноцінно викладений погляд, а не трьома реченнями, як зараз.

При цьому, виклад учителем на уроках обох поглядів на походження світу — матеріалістичного та нематеріалістичного — є логічно послідовним, вкладаючись у більш загальну філософську позицію — позицію перебування над обома філософіями. Позиція апріорної відданості якійсь одній з філософських парадигм є менш логічною.

А тим більше у підручниках не мусить представлятися повноцінно лише один погляд, лише еволюційна наука. Інакше, це є порушенням Конституції й державною підтримкою еволюційно-матеріалістичній філософії, роблячи останню „державною релігією”.

Ми заявляємо Міністерству освіти та авторам підручників: Припиніть починати підручники з історії не підтверджуваними наукою фразами, накшталт: „Ось з печери виходять одна за одною дивовижні істоти, зовні схожі на мавп, і знайомою стежкою перевальцем прямують до води. Вони невисокі на зріст (приблизно 1,6 м), вкриті короткою шерстю, довгі руки звисають нижче колін. ... Це — наші далекі предки, первісні люди”; „Людина спочатку була негарна, нерозумна, боязка і взагалі більше схожа на тварину”; „Колись, дуже давно, людина вийшла з природи. ... У первісних цивілізаціях людина остаточно виходить з тваринного світу …”; „За минулі тисячоліття вона [людина] поступово створила собі такі умови існування, яких у природі раніше ніколи не було. Це — житло, одяг, предмети побуту, варена їжа, організація колективу, мислення і мова та ін.”. Припиніть прищеплювати учням неправдиві ідеї, непідтверджувані наукою, накшталт „Усе в світі підпорядковане могутньому, незаперечному законові — законові розвитку. Усе маленьке росте, просте ускладнюється, …” [Шалагінова О.І., Шалагінов Б.Б. Історія стародавнього світу: Підруч. для 6 кл. загальноосв. навч. закладів. — К.: Зодіак-ЕКО, 2003. — С. 10, 37]. — Те ж саме й щодо підручників з біології, географії, астрономії та ін.

Як ми уявляємо собі реформувані підручники

Ось, як ми бачимо в загальних рисах підручник з біології: 1) Майже всю книжку відводимо під опис устрою організмів. 2) Наприкінці подаємо розділ, присвячений спробі пояснити походження устрою організмів. При цьому, перша половина його — в еволюціоністичному ключі, тобто, у вигляді гіпотетичної реконструкції подій за схемою „Одне виростало з іншого, простішого”, а друга — в креаціоністичному, тобто, ті ж самі факти зовсім в іншому ракурсі: „У цьому простежується блискучий задум, і це не могло з’явитися саме собою, і отут тенденція є зворотною до самоускладнення”.

Подібним чином й усі інші підручники, в яких зачіпається проблема Походження, мусять містити не лише еволюційно-матеріалістичне тлумачення походження життя, людини та Всесвіту. Зокрема, підручник з давньої історії людства та підручник з астрономії.

Ми за розширення кола фактів та пояснень у підручниках, а не за обмеження. Ми за представлення обох філософсько-наукових позицій, а не за збереження необґрунтованих привілеїв одній з них. Прихильники креаційних ідей пропонують не ущемлювати еволюціоністів, а надати рівний обсяг сторінок тим й іншим, — нехай учень і учитель самі побачать науковість і ненауковість, силу і слабкість, викладу своєї позиції еволюціоністами та креаціоністами на сторінках підручника. Вони за доступ учнів до тієї відфільтрованої „справжніми науковцями” інформації, яка є „еволюційно неблагонадійною” і підриває матеріалізм. А еволюціоністи, навпаки, — за обмеження доступу. Також не мусять замовчуватися слабкості гіпотез.

А ось, наші рекомендації щодо підручнику з географії: Тут в еволюційній частині біля кожного твердження обов’язково мусить зазначатися міра надійності твердження та перелічуватися усі ті замовчувані („еволюційно неблагонадійні”) оцінки, які дають набагато менший вік планети Земля, геологічних структур та викопних предметів.

Про „геологічну колону” мусить бути відверто сказано, що у пропонованому учням вигляді вона ніколи ніде не існувала, окрім як у голові, та, що 80-85% земного суходолу не містять бодай трьох (з понад десяти) геологічних періодів у правильній послідовності. Мусить вказуватися, що швидка катастрофічна модель походження геологічних „періодів” та покладів органічного палива значно краще описує факти. Мусить згадуватися проблема колоподібності аргументації при визначенні віку: вік геологічного пласту оцінюють за каталогічним віком супутньої органічної скам’янілості, а вік скам’янілості — за еволюційно-каталогічним віком пласту, в якому ту знайдено, — в обох випадках майже ніколи не звертаючись до безпосереднього абсолютного датування. Біля оцінок віку „4,5 млрд. років” мусить зазначатися похибка „100-10000000%”, згадуватися проблема невідомості вихідних концентрацій ізотопів та хиткість інших положень методів, вказуватися, що іноді методи дають навіть „зворотний вік”. Мусять згадуватися дані найпоширенішого з радіометричних методів датування за вуглецем С14, які в абсолютній своїй більшості свідчать про малий вік (
< 7 тис. років) органічних предметів (метод взагалі не видає цифри більші від 50 тис. років). І взагалі мусить не замовчуватися, що з поміж понад 100 методів датування, для публіки згадують лише ті, які спроможні дати „еволюційно потрібний” вік, і лише ту частину датувань за цими методами (а спектр значень у них широченний), яка є „серйозною”.

Як видно, у нас є цілісне бачення побудови „правильних” підручників, тобто таких, які не матимуть хиб попередників. Полегшує справу реформування те, що тут можна спертися на вже існуючі аналоги підручників за кордоном — у ФРН, Росії, США тощо.

Вплив матеріалістичної однобокості = вплив Чорнобиля

Ми живемо в умовах, коли еволюційно-матеріалістична філософія, яка не має серйозних наукових підтверджень, стала фактично державною релігією, так що всі державні підручники зобов’язані її містити, а креаційна філософія, яка, навпаки, має серйозні наукові підтвердження, заборонена до вивчення як „релігійна”. Це є грубою несправедливістю і порушенням Конституції України, і поки що не існує іншого способу викладати біологію в креаційних термінах, окрім як у недержавних школах.

Еволюціонізм має мізерні наукові підстави, але велетенські світоглядні наслідки. Сенс життя розуміється людиною зовсім інакше, якщо її виростити під пресом думки, що вона є випадковим перерозподілом атомів, що люди є трансформованими тваринами, що біблійна інформація є неправдивою, і т.ін.

Вплив еволюційно-матеріалістичної однобокості на формування світогляду людини є настільки ж руйнівним, що й вплив чорнобильської аварії на довкілля. Різні види аморальності і злочинів не суперечать „еволюційно-випадковому” світогляду, тоді як вони суперечать біблійному та іншим релігійним поглядам. Не дивно, що у злочинців Сталіна, Гітлера та Мао Дзедуна першочерговою книгою була книга Ч. Дарвіна „Походження видів шляхом природного добору, або виживання досконаліших рас/порід у боротьбі за виживання” [дослівний переклад], слугуючи теоретичною базою їхнього світогляду. До вигублення населення своїх країн вони ставилися як до „покосу трави” на клумбі, та активно займалися селекцією „порід” гомо сапієнса. І також не дивно, що у країні, яка перебувала під шаленим тиском еволюціонізму, настільки кепські справи з духовністю та моральністю серед населення.

Еволюційна однобокість підручників знижує силу віри в Бога серед віруючих, якими вважає себе значна частина населення України. Оскільки релігійні стандарти моралі є дуже високими, то відхід від них означає загальне падіння моралі у суспільстві. Наркоманія, проституція, хабарництво, аборти — усі ці речі добре вписуються в еволюційну філософію, насаджувану через державну освіту.

Проект факультативного курсу „Біблія і наука”

Аби деякою мірою поліпшити ситуацію в цьому плані, ми пропонуємо запровадити до шкіл та ВУЗів факультативний курс „Біблія і наука” як логічне доповнення до курсу „Етика”.

Біблія є книгою величезної культурної ваги для України. За цієї причини велика частина громадян України хотіла б дізнатися, наскільки та інформація у Біблії, що піддається перевірці сучасними науковими знаннями, проходить таку перевірку, дізнатися, чи є ця книга автентичною та гідною довіри.

Основною метою шкільного курсу „Біблія і наука” є донесення до учнів біблійної інформації у світлі сучасних знань та досліджень.

Обминати увагою Книгу, яка спричинила заснування європейської цивілізації, складає підґрунтя єврейської та, частково, ісламської культур, далі неможливо, навіть злочинно. Тому, ми звертаємося до усіх Вас допомогти нам із впровадженням цього або подібного факультативного курсу.